Ця сторінка вичитана
гато знакомих. Слово по слову, попаді сами межи собою, тай зговорились за ту корчму, що хтось підпалив. Матушка каже: «А я знаю, хто підпалив.» Попаді начали просити попадю, щоб вона сказала. Вона довго не хотіла казати, а потим раздумалась — и росказала. Через год донеслося до самого Митрополіта. — Бачить дивушка, що єйі Сібір скоро буде, — роздумалась вона, тай написала сама на сєбє прошениє до Цара, щоб Цар простив єйі гріхи, — ще написала в прошениі, що вона в те времъя була молода и дурна, и просить: коли єйі буде прощено, то вона піде в монашки. Вийшло рішення: єйі прощено, а священника и жінку на Сібір.
(Записана въ Кіевѣ, отъ уроженца, Васильковскаго уѣзда.)
Конецъ.
