не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози йісти, а коза не хоче билини гризти, а билина — поколихать горобця-доброго молодця!» Черви не хочуть. — «Идіть, каже, по курей. — Идіть — идіть, кури, червей йісти, — бо черви не хочуть довбні точить, а довбня не хоче волів бить, а воли не хочуть води пить, а вода не хоче огню тушить, а огонь не хоче Татар палить, а Татари не хохуть людей рубать, а люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози йісти, а коза не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихать горобця-доброго молодця!» Дак и кури кажуть: — «Не хочем!» — «Підиж, каже, до шуляка: иди, шуляче, курей хватать, — бо кури не хочуть червей йісти, а черви не хочуть довбні точить, а довбня не хоче волів бить, а воли не хочуть води пить, а вода не хоче огню тушить, а огонь не хоче Татар палить, а Татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовків бить, а вовк не хоче кози йісти, а коза не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихать горобця-доброго молодця!»
Шуляк до курей, а кури до червей, а черви до довбні, а довбня до волів, а воли до води, а вода до огню, а огонь до Татар, а Татари до людей, а люде до вовка, а вовк до кози, а коза до билини, а билина тоді:
«Ко-о-о-лих, ко-о-о-лих,
Батьку його ст-о-о-о лих!»
(Записана въ г. Полтавѣ, по Кобищанахъ.)
