Ця сторінка вичитана
XIX
головы выйшла: вы самы знаете, що жонатый,
|
Якъ той горщычокъ щербатый; |
Така вже, мабуть, наша доля!… Разъ йдучы за однымъ дѣломъ до свого кума, Пана Головы, я ще въ сѣняхъ зачувъ, що мій Лесько що-то дуже зъ кимъ-сь розбалакався: отъ я й, ну на пидслухы (щожъ? и се, инколы, не вадить!…), — та й вислухавъ все це, що от-тутъ попередъ сёго напысавъ… на чію-то голову?… Чы воно добре, чы ни, про те письменны нехай тямлять. Яжъ тылькы прымовлюсь тута, що колы буде чія ласка, чытайте, на-
