Перейти до вмісту

Сторінка:Нечуй-Левицький І. Микола Джеря (1926).djvu/120

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

хати, як почала думать та гадать, то з переляку поховала в скриню всю одежу, яка висіла на жердці, підперла двері кочергою й рогачем і довго не спала, та все думала за бурлак.

Другого дня, тільки що свінуло, молодиця встала й почала оглядать хату і все, що було в хаті: подивилась на скриню, заглянула в скриню, — все добро було ціле. Вона перехристилась і вийшла на двір. Бурлаки покотом спали на соломі, як побиті. Молодиця затопила в печі й почала варить обід. Бурлаки встали, повмивались, помолились богу до схід сонця, подякували молодиці й пішли до сахарень.


IV
 

Сахарні стояли за великим ставком, захищені глибоким ровом і обгороджені стіною. Шлях вився до великої мурованої брами; коло брами стояла сторожка для вартового, помальована білими й чорними смугами, як малюють скарбові сторожки для москалів. Бурлаки ввійшли в браму і побачили цілий невеличкий городок. Перед ними була зовсім міська вулиця з мостовою, з тротуарами. По обидва боки стояли невеликі муровані домки з здоровими вікнами; коло них зеленіли садочки. То були житла для німців та для писарів. На другій вулиці стояв чималий дім директора рафінада. Там була навіть школа, тільки не для просвіти народа, а за-для того, щоб вивчить хлопців на писарів для фабриць-