ного шинку. Повбирані в нову одежу, попідперізувані червоними поясами, вони гордо й пишно йшли по вулиці на гарячому сонці, понадівавши шапки набакир. Їх червоні широкі пояси червоніли на сонці, як жар, а довгі кінці поясів з торочками теліпались аж нижче од колін.
Рибалки посідали цілою ватагою на лавках коло столів і почали частувать один одного горілкою. Музики грали. Рибалки весело гомоніли. Після закуски вони почали кружлять пиво. Забродчики з близьких сіл пили менше, але бурлаки й приблуди та всякі пройдисвіти не вважали ні на що й розсипали гроші, як полову. Де-котрі почали танцювати. Микола сидів мовчки та тяг з пляшки пиво.
„Гей, Смутку! Годі тобі смуткувать; йди лишень танцювати!“ гукнув Задерихвіст і поцуприкував Миколу за рукав свити з усієї сили.
„Ти думаєш, що я не вмію гулять!“ сумно обізвався Микола: „брешеш, вражий сину! ще й тебе навчу цього дива.“
„Ба брешеш, не навчиш! Щоб Задерихвоста хтось учив пити й гулять! О, брешеш, сучий сину; не докажеш!“ промовив Задерихвіст, вже трохи п'яний.
„А як докажу, що буде?“ промовив Микола.
„Куплю пляшку дорогого вина. Ти думаєш, мені шкода грошей? Пху! от що мені гроші! Мені гроші — полова!“ кричав палкий бурлака.
„А ну, задирай лиш хвоста вгору!“ крикнув уже зовсім п'яний Цибуля: „побачимо, чи вмієш ґедзкаться."
