і пішов у садок. Вона вибігла в двір. Мати догнала її й привела в хату.
„Мамо! я бачила Миколу. Він розмовляв зо мною в садку нишком і пішов через леваду в верби, ще й мене за собою манив.“
Мати перелякалась: вона подумала, що Нимидора притужила Миколу, і що до неї літає перелесник.
Тим часом по всьому селі пішла чутка, що до Нимидори літає перелесник. Одна баба розказувала, що бачила на свої очі, як огняний змій упав у вивід над Джериною хатою. Молодиці балакали, тяжко зітхали й нараяли матері повезти Нимидору в манастир до одного ченця. Про того ченця скрізь по селах пішла слава, що він вичитує екзордію й виганяє з людей нечисту силу.
Стара Джериха вийняла з скрині сувій полотна, взяла карбованця грошей, найняла в сусіда конячку й повезла Нимидору в манастир.
Нимидора сиділа на возі бліда, як смерть, і навіть не знала, що з нею робили.
В суботу надвечори вони приїхали в манастир і пішли до старого ченця, отця Зінона. Ченця не було вдома. Його знайшли десь між скелями та лозами над Россю, де він трохи не втопився. Вся одежа на ньому по пояс була мокра.
Люди витягли його з води й мокрого привели в манастир. Він того дня не міг вичитувать екзордії й навіть не ходив до церкви на вечерню.
В неділю вранці отець Зінон проспався й
