Лиха пригода для украінського пісьменства в його мові роспочалося в останні два роки од галицьких журналів, заведяних в Киіві проф. Грушевським ніби-то задля того, щоб завести одну загальну книжню мову для Галичини й Украіни, ще й загальний правопис. Проф. Грушевський перевів „Літ. Науковий Вістник“ з Львова в Киів, потім завів журнал, „Записки Киівського наукового товариства“, як орган того товариства. Для народа на Украіні був заведяний журнал-газета „Село“, ще й під рукою проф. Грушевського незабаром опинилось видання журнала „Украінська хата“… Як бачимо, в шановного пр. Грушевського була думка покласти широкий грунт і підвалини для текучого пісьменства на Украіні, і він мав на увазі усі верстви нашого суспільства, і навіть наукові справи, ще й просвітність украінського народа.
Задумана справа не малоі вартости для Украіні, ще й задумана з широким планом на користь украінцям. Але через два роки ми бачимо недобрі добутки, бачимо усю шкоду, якоі накоіли ці усі ви́дання для украінськоі мови й загалом для украінського пісьменства. Заводячи журнали, проф. Грушевський обіцяв виправлять галицьку мову в ціх журналах і згодом спростить і галицький поплутаний чудний правопис. Але, як кажуть, „обіцянка-цяцянка“, і та обіцянка
