кожного читальника, окрім самого автора, та д. Шерстюка, бо й він вживає в „Світлі“ це слово не як лайка, а як силкування. Проф. Грушевський ще й досі вживає слово — суспільність (общественность) замісць слова суспільство (общество). Час би шановному профессорові змінить ці слова, що стоять не на своєму місці, і попеклюваться хоч трохи за чистоту украінськоі мови, щоб зробить полегкість читальникам. Але видно по його великі плодючісті, що його робота хапана, як кажуть на селі, і через те повна хиб та помилок.
Неможна й наважливо обвинувачувать шановного й працьовитого профессора за важку й нечисту украінську мову в його утворах. Він завжди живе у Львові, де чує навкруги себе тільки польську мову, або книжню галицьку. VII том його капитальноі історіі вже написаний трохи кращою мовою, трохи ближчою до украінськоі народньоі мови. Але й тут стиль в його важкий, який звичайно буває сливе в усіх істориків, окрім хіба Костомарова й Драгоманова. Він любить вживати довгі важкі періоди, як люблять йіх німецькі вчені. А щоб мова стала жвавіша й легча, треба перетинать тягучі періоди, одхиляючись од довгих додаткових мислів та думок. Це зробило б полегкість для кожного при читанні його капитальноі праці.
Галицькі органи в Киіві з йіх мовою й правописом наробили украінському пісьменству багато шкоди, може й непоправноі. Вони збавили й попсували мову наших молодих журнальних пісьмеників, в декотрих механично й несвідомо для йіх самих, як механичних переймачів; збили с пуття кількох свідомих прихильників цієі шкодливоі сістеми й теоріі механичного зьеднання й змішувння двох мов, — галицькоі книжньоі, і мови наших классичніх пісьмеників через механичну перемішку слів ї викидання украінських народніх слів та вставляння натомісць навить непотрібних галицьких, або галицько-польських, чудних і не зрозуміливих ні для публіки, ні само по собі для украінського народа. Ця чудернацька мова одбила од украінськоі літератури багато украінців, котрі читали украінські книжки, або мали при-
