І в „Раді“, і в „Світлі“ не позначується ніякого поспіху в украінські мові; та при йіх потаємних потягах та тенденціях і неможна сподіватись кращоі мови. От де причина, що знов зовсім викинули з газет і журналів украінські слова: лічить, таксамо, теж, сливе, од, окроми, опрічній, рушитись, рушаться, ру́шить, руша́ть, порушить, ворушить, вагаться, вагання, житло і т. д. Торік за переднішого редактора були писали в „Раді“ частенько — бье, пье, пьеса, пієса, пью, сімьі, а теперь скрізь запанували галицькі апострофи: п'єса, б'ють і т. д. що само по собі не дає полегкости при читанні. Ці ж „партійні“ штучки, — апострофи скрізь видержані і в „Світлі“. Тільки в ціх двох виданнях й зостались оті ребуси модньго правопису з усіх киівських виданнів.
„Рілля“, „Дніпрові хвилі“ видаються найкращою украінською мовою й без апострофів. Але і в „Ріллю“ вже промкнулись слова, як от — відповідь, від, а в „Дніпрових хвилях“ деякі добродіі вряди-годи вкидають від замісць — од, а декотрі, як от д. Краснопільський та д. Жимгайло й Ѳ. Жученко хоч пишуть прехорошим стилем, але навіщось плямують свою мову словом — від, та ще й сістематично, скрізь. І в цьому журналі вряди-годи трапляється ніби пляма: це корреспонденціі з Галичини, та статті добродія Жимгайла, в котрих суспіль натикаєсся на такі ненародні форми: відомостей, статей, завдань (відомостів, статтів, завданнів), вступле́ння, заведе́ння (вступлі́ння, заведі́ння). В рядку таких слів, виведяних з дієсловів, треба писати і, як воно стоіть з наголоском, як от — вчіння, завідомління, зьявління, уявлі́ння, а буква е вдержується там, де вона трапляється без наголоска: пересві́дчення, засві́дчення (свидѣтельство), і т. д. Навіть д. Руссова в своі статті в 2 № за 1912 рік помістила статтю, написану вже кращою мовою. Тільки вона й тут пише слова: виконать, виконали замісць — артисти грали, грачі грали, співці співали.
Вилучивши (выключивъ) з загалу вище згаданих мною талановитіших літераторів, як от д. Кримський, д. Єфремов,
