на-скорѣ не було, бо то вже була по̂зна но̂чь, и богато нещасливыхъ упало жертвою огня, а де-хто и выратувавъ ся попеченый та потовченый. Наразъ зъ цѣлого моря полумѣни въ одно̂мъ домѣ давъ ся чути серце розрываючій крикъ: „Я горю! Ратуйте мою дитину!“ И въ одно̂мъ во̂кнѣ найвысшого поверха показала ся стать жѣноча зъ дитиною на рукахъ. Полумѣнь окружала нещасну, а тутъ не було по̂дъ рукою драбины, щобы приставити єи до дому. Не о собѣ думала нещасна жѣнка, лишь о своѣй дитинѣ. Притиснула дитятко сильно до груди и старала ся закрыти єго одѣжію во̂дъ огня. Але огонь не дозволивъ ѣй тамъ стояти. Зъ болю выскочила она на во̂кно и кинула ся зъ дитиною въ долину. По̂днесли єи зъ розбитымъ черепомъ. Але дитина жила и вытягала руки передъ себе, плачучи и кричучи, бо мати придушила єи своими смертельными обнятями. Молода панѣ шляхотского роду зъ охрестности взяла маленьку сироту на выхованє, бо дитина не мала де притулити ся. Чинъ сей добродѣйный заслугує на повну похвалу“.
 |
|
