X.
Холодна очей твоїх синя вода,
Що бачуть гостріше і далі.
І навіть любов твоя буде тверда,
Як бронза, рубін і емалі.
Вона не зверне тебе в соняшний сад,
Де смови і грона сочисті.
Ні кроку зі шляху, ні думки назад,
Ні хвилі даремне на місці.
Далеко в безодні ланцюг поколінь,
Лик часу сіріє і гине.
Тобі бо самому найвищих горінь
Дано осягнути вершини.
