Сторінка:Олег Ольжич. Вежі (1940).djvu/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



XIII.

Ще куриться й дихає важко земля
По стрілах огненної бурі,
А вже заливають оселі й поля,
Мов повінь, блакитні мундури.

Але до кінця треба виконать план
Читкий операції цеї.
Там втрати, що кровю захлюпують лан,
І відступ у давні траншеї.

І помста ворожа, і вісті лихі
І муки нечувані в світі.
О, бийте, катуйте, сліпі і глухі,
Уявним проломом упиті.

Хтось руку по мапі спокійно простяг,
Там вам контратаки не взріти
На тих невідомих, прозорих полях,
Де ви лиш розгублені діти.

26