І на батьківськім престолі,
В ріднім Галичі, він сів…
Весь народ вітав Данила,
Весь народ його хотів.
Князь вперед веде державу,
Князь заводить знову лад,
Та татари відкидають
На віки її назад.
Зруйнувавши Київ, лізе
Татарва в Галичину,
І за поміч'ю Данило
Йде в угорську сторону.
І вертає вже до дому
Та стріває втікачів:
„Князю, князю! Бідний Галич
Вже в руках у ворогів.
Вже давно забрали Галич,
Вже укрили цілий край.
Нищуть села, люд мордують,
Князю, князю, не питай“!..
… Був у таборі татарськім
Бранець галицький — Дмитро,
Що татарськими тілами
Застелав колись Дніпро.
