Раз Данило був на ловах
І у лісі заблудив.
Довго він шукав дороги,
Довго в пущі він ходив.
Аж виходить на поляну:
Ні дороги, ні стежок.
На поляні горб високий,
Вкритий килимом квіток.
— „Ось де місце для твердині“!
З уст зірвалися слова.
„Тричі голову розіб'є,
Доки візьме, Татарва!
І твердиня тут повстане“!
Князь Данило порішив
І залізною рукою
Перший камінь положив.
І робота закипіла:
Ліс рубати почали,
Тут копають рів глибокий,
Там нагортують вали.
