Тільки Свенельд не співає
І сидить, як ніч, сумний,
Не голубить його пісня,
І не тішить день ясний.
Святославові говорить:
— „Святославе, князю мій,
Повертайся ти на конях
По дорозі степовій.
Греки, певно, Печенігам
Уже вістку подали,
Що Дніпром, через пороги,
Повертаються, орли.
Що ти мало маєш війська,
Що човни твої з добром…
Славний князю Святославе,
Не вертайся ти Дніпром“.
Похитавши головою,
Усміхнувся Святослав:
— „Любий-Свенельд — воєводо,
Я з дороги не звертав!
Що ж — поміряємось з ними,
Воєводо вірний мій,
Нам не вперше їх стрівати
На дорозі бойовій“.
