Перейти до вмісту

Сторінка:Олександр Олесь. Мисливець Хрін та його пси (1944).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
II
 
В лісі

Довго б спало цуценятко,
Але нагло оченятка
Розтулилися самі,
І прийшов кінець пітьмі.

 Цуценятко здивувалось:
 Море сяйва розливалось!…
 Звідки, думає, взялось?…
 Раз вже плавать довелось…

Підняло головку вгору:
Баче там блакить прозору.
Біле щось по ній пливе
І його пливти зове.

 Коли зирк! над ним високо
 Зупинилось чиєсь око,
 Наскрізь дивиться, пече
 Вухо, шию і плече.

Цуценятко налякалось,
Під лопух, в траву сховалось,
Пильно стежити взялось:
Підозрілим все здалось…

 Око вище забирало,
 Дужче гріло, припікало,
 Та ніхто страху не мав:
 Той цвірінькав, той співав.