Цілий день і ніч проспали,
А, збудившись, постогнали
І не ївши (не біда!),
Знов за зайчиком гайда!
Куцохвостий, довгоухий,
Хоч і спав, а пильно слухав
Шуми, шелести ловив
І все вухами водив.
Та мисливці наче знали
І тихенько шкутильгали
Ще по свіжому сліду:
Кожний мав якусь біду.
Коли вітер збоку тягне…
І правдивим зайцем пахне…
Стрепенулись, стали пси
І наставили носи.
Раді, сповнені надії
Простигли кудлаті шиї,
Переглянулись і… плиг!
Зайчик ходу, та не встиг…
З того часу вже щоранку
Виряжала мати з ґанку
Двох завзятих мисливців, —
Пострах лисів і зайців.
