Перейти до вмісту

Сторінка:Олекса Слісаренко. Чорний ангел (1929).djvu/45

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Довбаєте? — спитав він Тому, коли той виліз із-під січкарні.

— Довбаю... дурне дерево...— пояснив він, а Чмир не зрозумів пояснення і спитав:

— Чому дурне?

— Дурне, бо роби вільно з ним, що хочеш... Коли б розумне — не дозволило б...

— Гм...— невиразно промимрив Чмир і взяв французького ключа.

Він довго ще вовтузився коло січкарні, а Карлюга дивився на нього й думав, яким би способом випитати в цього чоловіка про Гайдученка. Адже ж він усе знає, бо це ж, напевно, він був учора в кімнаті Гайдученковій. Кому ж міг агроном звіритись, як не цьому майстрові? Певно, і він такий само мрійник, як і агроном, і через свою темноту допомагає винаходити те, «що давно винайдено».

— Тут живете? — спитав Чмир.

— Он там, на другому поверсі...

— Чув, чув про вас... Розповідали мені... Так...

— А що розповідали? — поцікавився Тома.

— Розповідали, що ви тут людей морочите... Ворожите чи чаклуєте людям...

Чмир з посмішкою подивився на Карлюгу.

«Кат зна, чого про мене не говорять»,— подумав Тома і роблено усміхнувся.

— Ні, я людей не морочу. Я не піп і не циган, щоб морочити. А вам це, напевно, казав якийсь дурень.

— Коли б то дурень, а то людина розумна й статечна... Да...

Ці слова обурили Карлюгу. Він ледве утримався, щоб не образити Чмиря. «Чим, власне, винна ця людина? Ну, сказали йому, а він переказує».

— Ну, то тій розумній людині дурень казав,— примирливим тоном мовив Карлюга і перевів розмову на інше.

— А як ваша комуна?

— Та комуна нічого... Гарнізується!.. А ви що, чи не хочете пристати? — несподівано запитав Чмир.

— Ні, приставати я не маю наміру... Не бачу потреби... Та й нічого у вас не вийде...

— Як то не вийде? — здивувався Чмир.— Нас уже затвердили в повіті, а навесні землі наріжуть...

— Не вийде, бо ви та Гайдученко, може, розумієте, що робити, а решта — як те моє дерево...— сказав Карлюга

429