Хутір Гречана Гребля лежить над маленькою річкою Переводом (впадає в Гнилу Оржицю) 30 верстов на південний схід від Прилуки і 35 верстов на північний схід від Яготина, а від найближчого великого села Попівки 3 верстві. Дворів у хуторі 85–90. У хуторі є школа. Церкви нема. Місцеві люди живуть з хліборобства, а почасти й з рибальства. Перед революцією 1917 року бувало, що місцеві безземельні селяни йшли на заробітки в німецькі колонії на Катеринославщину, Херсонщину й Таврію. Від часу, як безземельних наділено землею, вони перестали на заробітки ходити.
Матеріял я записала в Гречаній Греблі влітку 1923 року, проживши 10 день у хаті Наталі Орестівни Шапаренкової. За головний об'єкт для досліду гречано-гребельської говірки й правила мені Наталя Орестівна, поважна 75-літня неписьменна жінка, яка зберегла всі зуби й виразну вимову. У Гречаній Греблі Н. О. живе від часу, як заміж вийшла, тоб-то понад 55 літ. Сама Н. О. родом з с. Мамаївки (теж Прилуцької округи), що від Гречаної Греблі лежить 30 верстов на схід, але загалом говорить так, як говорить старше покоління в Гречаній Греблі. Проте різниця між окремими формами мамаївської та гречано-гребельської говірки ще зберегається в свідомості Н. О.: „У нас (тоб-то в Гречаній Греблі) кажуть ,на воро́тях, у чобо́тях’, а в Мамаї́вці — ,на воро́тюх, у чобо́тюх’“. Н. О. говорить тільки по-українськи і сама про себе сказала: „Я зро́ду не̂ знала́ ру́сько̂ї мо́ви і в розго̂во́рї не̂ люблю́ руси́ть“. Всі діти Н. О. здобули освіту, між ними й один із моїх об'єктів для досліду гречано-гребельської говірки, Уляна Хведорівна Шапаренкова, тоді ще студентка Інституту Народньої Освіти в Київі (тепер учителька української мови в Київі). У. Хв. добре зберегає свою рідну говірку в тій стадії, в якій вона (говірка) живе в устах молодшого покоління.
Крім названих осіб за об'єкти правили мені місцеві люди різного віку.
Гречано-гребельська говірка належить до українських переходових говірок з переважно північною основою. Тепер тут відбувається процес переймання окремих особливостей південноукраїнських, — за підставу до такого твердження стає мені матеріял, що записаний з уст старшого покоління, в зіставленні з матеріялом, що я записала з уст молодшого
