Велике село П'ятничани лежить на Бозі, прилягає до самої Вінниці. Це одно з найдавніших селищ Брацлавщини; існувало вже в XV в.[1]
Подану тут казку я записала влітку 1925 року з уст 19–20 літньої дівчини Наталки Безули, місцевої неписьменної селянки. Вимовою Наталка Безула загалом не відбігає від вимови другого мого об'єкта для досліду п'ятничанської говірки, 12-літнього неписьменного хлопчика Григорка Загорулька, якщо не вважати на дуже незначні ухили. В лексиці Н. Б. помітний вплив російської мови.
Уваги до окремих звуків у вимові Наталки Безули.
е — звук передньо-середнього ряду середнього положення широкого відтінку. Ширшому та глибшому відтінкові е сприяє позиція його після губних консонантів та заднього л. Буває тільки в наголошеній позиції.
и — переважно звук передньо-середнього ряду високого або високо-середнього положення. Сусідство (попереднє або наступне) губних консонантів та заднього л, також р можуть наблизити цей звук до вузького е̂ (таке обнижене творення и в Н. Б. рідко трапляється); так само впливає наступний склад з е або а. Сусідство наступних паляталізованих консонантів та позиція складу з и перед складом з вузьким вокалем (і, рідше у) можуть наблизити и до звука переднього ряду високого положення широкого відтінку.
й — в позиції після вокаля того самого складу, що і й, вокаль переднього ряду високого положення широкого відтінку. Найвужчий його відтінок чути в сполуці ї (= й + і), менш вузький у сполуках я йо ю.
о̂ — вузький звук заднього ряду середнього положення, вужчий, як німецьке довге о. В однакових формах може хитатися між вказаним відтінком і вужчим відтінком, що межує з категорією звуків у. о̂ перед складом з у вужчого відтінку, як о̂ перед складом з і, а надто як о̂ перед в того самого складу (тоб-то перед нескладовим ў, напр. пішо̂в).
у̊ — звук заднього ряду високого положення широкого відтінку,
- ↑ Див. „Историко-статистическое описаніе приходовъ Подольской епархіи“ під редакцією Є. О. Сіцінського, ст. 246.
