Цю сторінку схвалено
Щось захлисне, мов повінна ріка,
Моє лице і всі знайомі речі,
Бо щастя вихрем упаде на плечі
Й закрутить дні, мов крила вітряка.
Та ледве прийде кликане і ждане
Ти кинеш все, щоб на гучні майдани
Піти у слід за тисячами ніг…
І раптом память, мов надхнений майстер
Вогнем змалює золотавість айстер,
Овальний стіл і мій веселий сміх.
