вам допомагали вивезти сюди від нас золоті запаси й инше добро?“ Проте гостріші на язик кажуть: а хіба Антанта та Америка даремно має параграфи „на видатки колоній та запровадження порядку в них?“. Але годі про це, бо як почнемо всякі підрахунки, що ніби лише на одну українську еміграцію видається до 75.000 карбованців місячно і т. и., і т. и., то ще почнемо докопуватися, звідки-ж Чехія набереться таких грошей?.. А це не є завданням цих нарисів… Далеко краще розповісти про „соціяльну“ трагедію — цих нещасних емігрантів. Діло просте, каже один „мемуариста“, коли межи Чехією та Угорщиною майже не прийшло до війни, емігрантів почали вдягати в військову уніформу і вивели на муштру. Бо-ж за послуги треба платити… Адже на фронті такі вояки, як жовто-білі теж будуть у пригоді… Місцеві робітники не дуже раділи, що чужоземців мали кинути в бій першими… Проте їх заспокоїли: на фронт, мовляв, буде послано своїх, а чужі залишаться для охорони добробуту країни від різних небезпек… А ці капосні небезпеки чомусь так і лізуть в робітничі квартали, так і тягнуть синьоблузників на вулиці та майдани, щоб гуртом подолати різні напасті, що морять їх з дітьми голодом, нівечать сухотами…
Подумайте тільки — хіба-ж після таких прохань уряд може не потурбуватися про спокій своїх підлеглих?..
Невеличкою купою тримаються тут і болгари. Мовиться не про болгарів „громадян царсько-демократичної“ Болгарії, що сновиґають
