Ця сторінка вичитана
ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ.
Чорним круком чорну вістку
Із чужини хтось приніс
І по цілій Україні
Розлилося море сліз.
Наче темна ніч осіння
Жінка Ігоря смутна,
Плаче, туже Ярославна
Припадає до вікна…
Рано вдосвіта, до сонця,
Йде за місто, на вали…
Виглядає: степ та небо,
Та під хмарами орли.
Плаче туже Ярославна,
Сохне, вяне як той цвіт:
Закотилось її сонце,
Заступили хмари світ.
„Обернуся я в зузулю,
По Дунаю полечу
І мягкий рукав бобровий
У Каялі обмочу.
