Перейти до вмісту

Сторінка:Олесь О. Минуле України в піснях. Княжі часи (Львів, 1930).djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


І звелів Олег на берег
Витягати кораблі.
— „Щож, мовляв, як не по морю,
То поїдем по землі“.

І колеса приробивши,
Він вітрила розгустив.
І невидане тут сталось,
Найдивніше диво з див.

„Ой, повій, повій ти, вітре!
Швидче коней повези!“
Зашумів — повіяв вітер,
Покотилися вози.

Вороги перелякались,
До Олега шлють послів.
— „Не руйнуй нас, все дамо ми,
Щоб ти, князю, не схотів!“

— „Ну, гаразд. Покора ваша
Погасила в серці гнів
І, здається, ми братами
Станем з лютих ворогів.

Царю, хай моє купецтво
Вільно ходить в Царгород,
Хай торгує і купує
Вже без кривди і без шкод.