Перейти до вмісту

Сторінка:Олесь О. Минуле України в піснях. Княжі часи (Львів, 1930).djvu/49

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
ПОСЛИ ДЕРЕВЛЯН
ДО ОЛЬГИ.


Хоч помстились Деревляне,
Та не заснуть у ночі.
Оглядаючись, лягають,
Бачуть Ігоря, сплючи.

Хочуть з Ольгою миритись,
До княгині шлють послів,
І у Київ прибуває
Нагло де-кілька човнів.

І з промовою до Ольги
Обертаються посли:
— „Ми не битися, княгине,
А миритися прийшли.

Ти за вовка вийшла заміж,
Ну й забили ми його,
А тепер тебе ми заміж
Віддамо вже за свого.

Князь наш, Мал, тебе угледів
І відразу покохав
І оце до тебе, Ольго,
Старостів своїх прислав“.