Перейти до вмісту

Сторінка:Олесь О. Минуле України в піснях. Княжі часи (Львів, 1930).djvu/56

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Знов схопився! Щось приснилось?!
Оченята аж горять!
Правда — щось страшне приснилось?!
Спи: давно всі діти сплять.

Соне, Соне срібнокрилий,
Не жахай страхами ти,
А на віченьки дитячі
Тихим янголом злети,

Поведи його за руку
На заквітчані степи…
Знов прокинувсь!.. Святославе!
Заспокійся, тихо спи“…

Лється місячне проміння,
Над землею ніч летить.
Все заснуло, тільки Ольга
Над колискою не спить.