Ця сторінка вичитана
Роздражнили. Бик на хлопця,
Але той схопив за бік
І кавалок мяса вирвав…
Бик упав і кровю стік.
— „Добре!“ — князь сказав до хлопця,
А військам своїм звелів,
Щоб озброїлись і ждали
Що хвилини ворогів.
Третий довгий день минає
І ідуть борці на бій,
Князь і хан собі гадають:
— „Хто поборе — твій, чи мій?!“
Печеніг угледів хлопця
І сміється: „От дурне,
Подолати, побороти
Воно думає мене!!“.
Не злякався Кожумяка
І боротися почав.
Повертав борця і важив,
Потім наче кожу мняв.
І нарешті наче бочку
Обхопив і кинув в мить.
На землі без руху мертвий
Печеніг-борець лежить.
