— В медаліоні.. а дітям не передаються тайни.
— То пождемо — відповіла вона.
— Пождемо — повторили всі і перейшли до другої кімнати. Батько побалакавши часок з нареченими своїх двох доньок, відійшов до своєї кімнати, бо почувався змучений.
Коли двері зачинилися за батьком, всі потягнули брата до світлиці, де знаходилася ялинка, допитуючись, через що тримав його батько в себе так довго.
Юліян, підійшов до звисної лямпи і побачивши лист до нього, збентежився. Сестри, помітивши це, відступили і дискретно вийшли до передпокою, за своїми нареченими. Юліян розтяв спішно коверту. Там знаходилася фотоґрафія Еви Захарій, а на папері стояло лише кілька слів: „Третьої днини різдвяної, себто на Стефана я буду в столиці в доктора Емі. До побачення може в кіні, по обіді в четвертій годині. Е. З…“
Мов схоплений на злім вчинку, Юліян сховав лист з фотоґрафією до кишені, і підійшов до матері, що непомітно слідила за його рухами. Вона спитала: — Чи то що злого, мій сину?
Він усміхнувся, — Ні, мамо і поцілував її в руку.
Усі мужчини вийшли з хати. Ніч була ясна і доволі морозиста і вони, піднявши коміри по вуха, йшли жваво вперед. Недовго йшли разом, бо неба-
