німкиня, що з особлившим зацікавленням заходила в усі закутки гарної посілости свого швагра, у супроводі обох юнаків.
Молодому Едвардові було цікавіше герцювати на коні з кузином веселої і трохи легкодушної вдачі як супроводити тітку по господарці. Так роля „чічероне“ припала Юліянові, і за те зєднав він собі прихильність старої мудрої німкині.
При відїзді запросила вона його, щоб відвідав її колись будучи в Німеччині, де пізнасть її старшого сина, що саме тепер кінчить техніку.
Після двох неділь, коли кінчились вакації чи не всіх середніх шкіл, Юліян з Едвардом вернулись назад до Покутівки.
Якась туга за видом молодої дівчини, за її очима, яких повіки здоймалися важко мов у бедуїнів, не покидали його.
Може вона лагодилася до виїзду, а може виїхала вже до столиці? Коли бачилися останнім разом, між іншим сказала, що по відпусті з Покутівки поїде у столицю і мешкати буде у докторки Емі. І спитала його тоді, чи він совгається, бо вона страх любить їзду на леді, взагалі всі спорти, хоч не всі їй дозволені. Вона вдарила себе тоді в груди і відітхнула. Одного вона мабуть ніколи не навчиться — плавати.
Докторка Емі все за неї боїться, коли вона виходить із совгами з дому. Бо Ева така вже, без усякої контролі над собою, коли раз до чого роспалиться, необчисленна. Лід може заломатись під
