Мати здивовано поглянула на сина.
— В Еві певно ні. Вона з попів.
— Хто знає, мамо. Бабуня Орелецька при кожній нагоді, коли Ева хоче якесь своє бажання переперти, підкреслює, що вона переважно Альбінська. Я переконаний, що ні, лиш іноді… — і в цій хвилині станув перед ним останній прощальний вечір, загадкова поведінка Еви і „Пан Тадеуш“ з присвятою.
Вийшов на каштанову алєю. Ішов військовим рівним ходом, дійшов до її кінця і там пождав розглядаючись. Його погляд впав на червоний дах дому Альбінськоо та вікна. „Дора казала, що буде освітлювати вікна на знак, якби мали бачитися…“ І знов його думки опинилися коло Еви. Ні, нема таких, які не любили б її, яких вона не заворожувала би.
Вижидав сестру. Вона йшла скорим кроком, наче б знала, що хтось буде її вижидати.
— Мушу дати Дорі Вальде деякі книжки, про які згадувала їй. Ще сьогодні забіжу до неї.
— Чого сьогодні? Чи це таке пильне?
— Вдень не хочу туди заходити, бо директор нас не любить. Не гадаю Юліяне, чи Дора прийде на ваш концерт, хоч як дуже хотіла почути раз гарний український концерт.
Юліян Цезаревич із двома товаришами-богословами почав ходити по урядничих родинах й деяких установах малого міста з запрошенням на
