Вона легко збентежилася. — Це мені страшенне подобається. Ходити, збирати всякі рослини… ох, ти не знаєш, Юліяне, що це значить — ботаніка! Пізніше працюємо в лябораторії… — і знову урвала.
— Ево, ти тримайся вже медицини. З медициною вийдеш краще, поможеш убогому, і заможньому. Не кидай її.
Юліян приступив до неї і хотів її погладити.
Вона відвернула головку і всміхаючись сказала:
— Я покину медицину, а ти покинь попівство.
— Ні, Ево. Мій жереб уже впав. Я інакше не можу. Причини мого вступу на богословя не іграшка. Краще не порушуймо зовсім цієї теми.
З тими словами він глянув далеко вперед себе і додав:
— Ти жалуєш, що пішла на медицину?
— Не жалую. Від коли мені пояснили, що значить ботаніка, а в нас, українців ботаніків так мало, маю вражіння, що це було б відповідніше для мене. Цей фах і так не відбігає далеко від медицини.
— З Покутівки можна буде зчасом щось зразкове і культурне зробити, хоча… — задумався Юліян і не договорив.
— Що хоча, Юліяне?
— Хоча, хотів я сказати — свояк Едварда, технік з Мінхену, писав мені з Америки, щоб і я туди вибрався. Каже, що для скінченого богослова були б там гарні вигляди і навіть без богословства найшов би він там для мене добре становище, особливо як для знавця чужих мов…
Ева заперечила.
