жить від призначення. Хто знає, чи К… був би нам такий прихильний. Що правда, матеріяльно булаб собі ліпше стояла, як тут, одначе вона йшла лише за власною волею. Ми її ніколи ні до чого не силували. А коли далеко не так склалось, як могло булоб скластись, винуватий лише той безталанний Лієвич. Від першої хвилини, як він увійшов лише в нашу хату, віщувало вже моє серце нещастя. З тої хвилини і прикувалося воно до нас. Але вона про все те буде щаслива: і поважана буде також, як жінка Фельсова.
При тих словах промайнув знов її погляд по пишному букеті та по срібному дарунку, й вона була дуже задоволена…
Марґарета не відповідала нічого. Вона, мабуть, неустанно думала про Олену, котрої нині мало що не злякалась…
Чудно! Привітавшись, обидві збентежились, а опісля Олена сказала з вимушеним усміхом:
— Бачите, Марґарето, я таки віддаюсь!
А Марґарета стиснула лише мовчки її руку.
Зацікавлені сидять гості, перешіптуються між собою врочисто та очікують молодої та молодого. Молодий має небавом появитись, — а вона?
Ірина, котра нині так настроєна, неначе булаб на похоронах, котра з самого зворушення майже дзвонить зубами, котра всюди зявляється, а не спиняється ніде… каже, що молода появиться зараз, що вийшла лише на пару хвилин нагору до літньої кімнатки…
— Вона прощається з своєю дівочою кімнатою, — шепнула одна груба економка до вчительки.
А та, кивнувши головою, усміхнулась двозначно.
Олена справді заховалась на хвилину в одинокім тихім кутку, який ще їй лишився.
В білій довгій сукні, в довгім серпанку, що спливав їй аж до землі, стояла тут, занята дивною роботою. Вий-
