Перейти до вмісту

Сторінка:Ольжич О. Рінь (1935).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
***
 

Тісно увечері. Душать прокурені стіни.
Вийшов. Розглянувся. Снігу по пояс.
Сонце крівавиться в пущі. Ворушаться тіни.
Тепло. А голос — як оливо, голос.

 Десь він іде, Коляда, десь ступає широко.
 Місяць — і вкриють галявини радісні вруна,
 Місяць — і знов над борами, знов, як що року,
 Гуси напнуть у блакиті незлічені струни.