Ця сторінка вичитана
|
***
|
Хтось метнув неминучу стрілу.
Захиталось струнке оперіння,
І, негаданий креслячи лук,
Під ногами тікає каміння.
Заступило веселкою зір.
Чисті барви на диво веселі.
Замість неба і міста і гір
Небувалі пливуть акварелі.
Ти, що мечеш всі стріли Один,
Тільки ласка стріла твоя злотна.
Замість жаху бездонних глибин
Дать узріти барвисті полотна!
