Перейти до вмісту

Сторінка:Ольжич О. Рінь (1935).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
***
 

Хтось метнув неминучу стрілу.
Захиталось струнке оперіння,
І, негаданий креслячи лук,
Під ногами тікає каміння.

 Заступило веселкою зір.
 Чисті барви на диво веселі.
 Замість неба і міста і гір
 Небувалі пливуть акварелі.

Ти, що мечеш всі стріли Один,
Тільки ласка стріла твоя злотна.
Замість жаху бездонних глибин
Дать узріти барвисті полотна!