Перейти до вмісту

Сторінка:Ольжич О. Рінь (1935).djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
***
 

Заходить сонце. Кане тишина.
Холодна алябастрова Атена.
Не повернула втомлена луна
Лже-патетичний оклик Демостена.

 Над морем день-у-день важка імла,
 І обрис гір в ясних дубах і липах
 Не відгадать, як помислів чола
 Розважного і хитрого Филипа.

А там, в майбутній далині —
Шалені коні і гарячі лиця,
Персеполіс у димі і огні
І Олександра божеська десниця.