127
лася вона далеко від усякої політики і про престіл навіть не мріяла. Але француський посол, маркіз Шетарді та її персональний лікар Лесток її переконали, що вона має більше прав на престіл, чим Ганна Іванівна, а тим більш внук її, Іван Антонович Браунгшвейський, що його, по смерти Ганни, проголошено царем. До того ж намовляв Елизавету шведський король, що проголосив Росії навіть війну. 25 листопада 1741 року Елизавета стала на чолі військ, арештувала малолітнього царя, та його батьків, правительку Анну Леопольдовну і її чоловіка,принца Антона. Заслано їх на північ, у Холмогори, де вони повмирали, а Іван Антонович усе життя сидів у казематі; згинув при спробі гурту старшин-українців під проводом Федора Мировича його звільнити й проголосити царем, у 1774 році, за Катерини Другої.
Слідуючого дня, 26 листопада 1741 року, Олексій Розум став генерал - фельдмаршалом імперії, графом Розумовським. Наступного відай літа, просто від волів, забрано Кирила Розумовського й вислано на науку за кордон. Памяткою казкової долі родини Розумовських була хатина у с. Росошках, Козелецького повіту з вирізаним на сволоці написом: „цю хату побудувала раба Божа Наталка Розумиха, року 1742” і величава камінна катедра у Козельці з написом на всю стіну: „Цей храм спорудила раба Божа, графиня Наталія Розумовська, року 1745”. Ці дві будови одної і тої ж людини зісталися свідками примх долі аж до наших часів.
Від 1742 року обставини на Україні змінилися. Всі московські полки з України виведено. Відновлено київську митрополію з широкими автономними правами. (Після заслання митрополита Варлаама Вонятовича, митрополію київську скасовано, „щоб серед духовенства малоросійського заникли навіть спогади про давну Київську митрополію”, як писалося в маніфесті Ганни Івановни і наступник Вонятовича, пізн. славний митрополит Рафаїл Заборовський мав титул звичайного єпископа). Податки з України заборонено обертати на потреби Московщини. А коли вмер у 1745 році правитель України, Бібіков, то нового правителя вже не призначувано й кілька літ керувала краєм генеральна старшина.
1745 року 22-літного Кирила оженено з стриєчною сестрою
