155
ке життя зблизька, вона по скінченні семинаря йде учителювати власне до нуждених галицьких сіл і починає працю над жіночим освідомленням. З 1884 року присвячує вона свойому народові багато сильних поезій, бо — як каже сама — Як можна думати про щастя, де нужда точить море сліз і крови? Та й самий наголовок збірника цих поезій „З пісень болю”. Писати почала 1881 року під імям Уляни Кравченко, у „Зорі”. Перший збірник поезій, „Прима вера” вийшов 1885. Далі слідують вже згадуваний збірник „З пісень болю”, „З глибини”, „Проліски” і „В дорогу”. У творах У. Кравченко лунають заклики до освіти й боротьби, але взагалі немало чути й стогонів.
Уляна Кравченко — жінка з широкою літературною освітою. Знає вона Гайного, Шіллєра, Ленау, Толстого, Шевченка і Франка. В творчости старається залишитись оригінальною, хоча й є схожість у мотивах з цими поетами. Попри літературну і педагогічну діяльність. Уляна Кравченко є одною з піонерок жіночого руху в Галичині.
У роки по великій війні Уляна Кравченко писала менше. Пояснюють це тим, що поетеса втратила на війні сина, Юрія Нементовського, здібного маляра і письменника. Це без сумніву відбилося на її творчости. Правдоподібно ще живе; були рознеслися чутки про її смерть після окупації Галичини радянськими військами, однак ті чутки не були стверджені.
МАРІЯ ГРІНЧЕНКО (ЗАГІРНЯ)
Дружина одного з найвизначніших наших письменників і діячів, Бориса Грінченка, Марія Миколаївна, походила з великоруської родини Гладіліних. Народилася вона 1863 року, в місті Богодухові. Батьки її відай учителювали. По закінченні науки учителювала у Богодухівському повіті і Марія Миколаївна. На повторних учительських курсах зустрінулася з Борисом Грінченком, також учителем з професії і, року 1883, вони побралися, щоб працювати над народною освітою спільно. Якійсь час
Грінченко вчив у школі, заснованій матірю української поетеси Христини Олекс. Алчевської, у їх селі. Грінченко вчив селянських дітей українською мовою; по цій причині наразився на
переслідування владою. Учителювання був змушений тоді за-
