Формуючи справи з творчих документів художника, що зберігаються в його особовому фонді, потрібно насамперед враховувати внесок фондоутворювача у розвиток вітчизняного та світового мистецтва. В разі його значущості (фонди І та II категорій)[1] справи укомплектовують меншою кількістю документів[2]. Якщо ж внесок незначний (фонди III категорії), — більшою. При цьому обсяг справ не повинен перевищувати:
– для справ, сформованих із оригіналів живописних робіт — 10 аркушів (фонди І та II категорій), 20 аркушів (фонди III категорії);
– для справ, сформованих із оригіналів графічних робіт — 15 аркушів (фонди І та II категорій), 25 аркушів (фонди III категорії);
– для справ, сформованих із оригіналів творів образотворчого мистецтва підготовчого характеру — 20 аркушів (фонди І та II категорій), 30 аркушів (фонди III категорії);
– для справ, сформованих із репродукцій творів образотворчого мистецтва — 30 аркушів (фонди усіх категорій);
– для оригіналів і копій рукописів — 100 аркушів (фонди І та II категорії), 150 аркушів (фонди III категорії).
- ↑ Про визначення категорій фондів особового пождження див.: Дослідження підходів щодо визначення категорійності архівних фондів : метод. рек. / [уклад. Л. Ф. Приходько] ; Укрдержархів, УНДІАСД. — К. : б. в., 2013. — С. 32-41; Робота з документами особового походження : метод. посіб. / [авт.-уклад.: Л. О. Драгомірова, І. М. Мага, З. О. Сендик та ін.] ; Держкомархів України, УНДІАСД. — К. : б. в., 2009. — С. 67-69.
- ↑ Це робиться головно з метою максимально можливої деталізації їхніх заголовків.
