47
ривши голову і не замітив варяга. А цей одним ударом ліктя друлив його зі стежки у болото. Йоан доволі грубим ціпком, яким звичайно обганявся від собак, гримнув Теорда по голові. Теорд упав, ратники кинулися на ченця, аж цей вмить вихопив із першого на дорозі тину грубезний дубовий кіл і так справно став ним вимахувати, що невдовзі двох ратників лягло біля приголомшеного Теорда.
Счинилося збіговище, одначе ніхто не вступався за варягами. Серед гамору та метушні вихопився інок з юрби і почвалав у свою церкву, а за цей час Теорд позбирався. Хлопчаки привітали його появу голосним реготом, але він не звертаючи на це уваги швидко щез за воротами княжого двора.
Тут передав Добрині княжий плащ Свена, а воєвода велів скарбникові відважити кунами належну ще Свенові плату. Саме підчас цього вбіг у вітальну салю сам Свен з криком та проклонами.
— Прокляте кодло! — гукав. — Розбиває по переулках висланців вікінґа, яких шанує навіть конунґ! Жадаю негайно лютої кари на противного богам христіянина, а ти, Добрине, як заступник князя, сам повинен подбати, щоб шанували його дружину! На Вальгалю! Не швидше покину це дворище, аж побачу проклятого інока привязаного до стовпа у капищі. Бо я жертвую його Торові-Перунові!
Крик варяга здивував і збентежив присутніх, та ніхто не знав, що скаже суворий воєвода на
