Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Ідоли падуть. Том 2 (1938).pdf/155

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Аж до цієї хвилини гадав було волхв, що Мощанин таки встиг переконати князя у своїй невинности, та що тільки завдяки цьому ні його, ні Козняка не діткнула рука мстивого князя. А тепер…? Може… може… князь і знає, де, як, коли і чому найшовся Мощанин на шляху неживий? Судороги проняли старця від непевности, страху і сумнівів. Поява Володимира показувалася тепер куди більша, грізніша та ще більше таємнича, як досі.

Ні Станко, ні Мстислав оповідаючи про останні події не могли розібрати якою то силою розбив Володимир полчища поганих, не розуміли, яким способом міг Володимир опанувати Берестово не знаючи розкладу сил ворога. Вони не знали, що військо Володимира прийшло саме в той час, коли Еріх наступав на Нове місто, отже Берестово було без оборони. Але й так яканебудь із трьох ватаг князя мусіла здобути город і злучитися з людьми Путяти та привести Володимира у Київ. Володимир ніколи не зважавися б був вертатися у Київ, не маючи потрібних сил, щоб від одного маху розтрощити ворохобників. Не будь у нього дружини Олешича, він пішов би був назустріч Мстиславові, чи сіверській раті і щойно тоді вдарив би був на Свена. Та всі ті обставини не були відомі ні Станкові ні Мстиславові, так, що обидва вони, як і ввесь народ ні на хвилину не сумнівалися, що тут надприродна сила вмішалася у хід подій.