141
імям постягати війська з балканських проходів, а відтак розбив неприготованих одним ударом. Щоби ти однак не перешкодив йому, замкнув тебе у тюрьму і мині дивно лише, що ти ще в живих.
Молодець розказав князеві про свою неволю та розмову з Калокиром, а князь слухав пильно. Вкінці сказав:
— То значить, що Греки непевні ще побіди над нами. І вони добре се обдумали, бо ся буцім-то побіда переміниться для них у погром. Хотяй би кесар мав навіть час і військо, то й тоді побідив би я його. На жаль нема у мене стільки дружини, скільки треба, щоб боротися, а рівночасно пильнувати болгарських бояр за плечима. Як на тепер, ні він, ні я не можемо далі воювати, бо у нього нема пішого війська, а у мене поживи. Треба буде скласти мир, або знищити фльоту на Дунаї, а на Русь післати воєводів, щоби привести більше дружини. Ми прогодуємося припасами з Білоберіжжа, а заки Циміскій збере військо, прийде моя дружина з Руси. Ти поняв мене, Мстиславе?
— Так, князю, поняв. Твоя гадка добра, видко Боги не поскупили тобі розуму. Але усе те потреває довго.
— До весни! На Купала будемо у Царгороді.
— Так, але у Греків все таки є чимало кінноти. Вони не дадуть нам ні хвилі спокою.
— У нас є човни, переїдемо у гирло Дніпра, на Білоберіжжі перезимуємо, або й тут останемо, як що пожива найдеться…
Голосні оклики та гомін труб перервав князеві. У кімнату увійшов Шварно і звістив йому прибуття грецьких послів.
— Вийдіть усі, оставте мене самого з послом! — сказав князь.
Так само і від кесаря прибув лишень оден достойник зі службою. Видко кесар не бажав розголошувати умов
