191
³⁷) Гель — Пекло у Скандинавців. Норни — богині судьби.
³⁸) Гетеріярх — византійський ґенерал.
³⁹) Природну смерть називали поганські Ґерманці „соломяною“ і дуже її боялися, бо хто так помер, сей не йшов у рай Вальгалю, лишень на сумний, мрачний Нальштранд, т. зн. до пекла. Тому Ґерманці старалися гинути у бою, а варязькі старці отвирали собі жили, щоби при їх смерти плила кров.
⁴⁰) Азґард — місце пробування ґерманських світлих богів у Вальгалі. Богів сих звали Азами. Найзнаменитшими богами були Одін, Льокі і Тсор. Крім сього були ще у Ґерманців боги пітьми, Ніфлюнґи, які перебували у Ніфльгаймі, а дальше велетні і карлики. Перші з них се уосіблення сліпих, живлових сил природи, другі се творча сила, яка в укриттю перед велетнями копичить скарби у підземних печерах. Сі скарби се богацтво природи, яке Ази (лучі сонця) добувають на денний світ весною, убивши велетня снігу, що лежав на сих скарбах (Фафнір).
⁴¹) Гл. зам. 40.
⁴²) Див — злюче, неприхильне божество пітьми.
⁴³) Варяги карали трусів і зрадників смертію, кидаючи їх у гноївку під важку залізну крату.
⁴⁴) Стратіґ — византійський воєвода.
⁴⁵) Грецька напись на старих корсунських монетах. Значить: царствуючого Херсонезу.
⁴⁶) Гл. зам. 40.
⁴⁷) Гл. зам. 40.
⁴⁸) Гл. зам. 39.
⁴⁹) Болгари, ймення турецької орди, що підбивши славянський нарід, який жив на Дунаї, перейняли від нього культуру, мову, звичаї й обичаї, а надали їм своє ймення. Нечисленна орда розплилася у славянському морі й утворила лише боярську верству, яка зразу задержала ще деякі сліди свойого походження, але по якомусь часі і їх зовсім затратила. Ось чому Болгари славянський народ з турецькою назвою.
⁵⁰) По грецьки: Варвари тікають у город.
⁵¹) По грецьки: змилуйся!
⁵²) Корочун — найкоротший день у році, від якого соняшний круг знову побільшується. Є се свято народин сонця, яке з введенням Христової віри злилося зі святом Різдва.
⁵³) Хоть-и — жінка-дружина у староукраїнській мові.
