34
— Не винні ви, що напали на мене, не винен і я, що мусів боронитися. А що я дужчий від вас, се дар Богів, а нічия заслуга. Тому не майте гніву до мене, а я прощу вам. Одначе скажіть Властові, щоби він не ставав мені у дорозі, бо я роздавлю його мов хробака на стежці чревієм; нехай з Рогдаєм не нюхається, бо наколи у нього за довгий ніс, то я втну його та кину собаці, а вернувши покажу і йому і усім сусідам, хто паном у залісецькій волості!
Се сказавши, відійшов з Круком, який бачучи цілковитий погром ворогів, поняв ціле положення дуже добре і весело помахуючи хвостом, побіг за Мстиславом. Коли щезли за зеленого стіною, піднісся осліплений раб та вигрожуючи кулаком за молодцем, проворчав:
— На всіх богів землі і пекла, на кости дідів та батьків, не забуду я тобі сього і або згину, або вдавлю тобі у горло твої власні очі; проклін на тебе та твоїх… Чорний бог чує моє слово а Власт пімститься!
І знесилений упав на землю.
Мстислав вельми чудувався, як могли парубки Власта, який сидів аж у Городі, кілька миль від Залісся так скоро надоспіти і вислідити його у дорозі. Але загадка розвязалася вскорі, бо у гущавнику найшов два коні боярина, на яких приїхали напасники. Не отягаючись, вибрав сього, що видавався йому лучшим і почвалав у ліси.
Не день і не два їхав він лісами та лугами, заходячи часами до людських осель, щоби переночувати та запастися на дорогу.
А оселі лежали тут густо і всі були великі, обширні та многолюдні. З полудневого пограничча зі степів від-
