чити противника смертельно. Завязалася січа. Стук та брязк змінився у ненастанне звеніння, а око ніяк не могло розріжнити швидких рухів мечів. Вони як огнисті вужі маяли у повітрі довкола голов борців і видко було їх тільки через сю коротеньку хвилину, коли упадали на щит противника між ударом а новим розмахом.
Чимраз близче і близче підходили до себе борці. Щораз густіща хмара пилі підіймалася з під їх стіп, а з повищерблюваних мечів стали сипатися іскри.
Аж ось Ойтозірос чомусь то звернувся в бік… подався взад… вперед кинув собою Спадакес… Гарміоне закрила очі… Її рука міцно стиснула ручку ножа… Грімкий оклик із соток грудий, оклик одушевлення та радости заставив її розплющити очі. Перед нею серед опадаючої куряви стояв над тілом поваленого противника… Ойтозірос із порубаним щитом на лівій руці, з окервавленим мечем у правій. Але й його лице було з лівого боку кріваве. Кров заливала ліве око й застигала на вусах та бороді, але він не звертав на се уваги. Щож сталося?
Після довгих зусиль пізнав Ойтозірос, що має діло з хоробрим противником, якого завзяття ще збільшували честилюбивість, любов, а то й ненависть до соперника. Тому удав, що слабне, щоби відтак наглим ударом ранити противника та осягнути перевагу. Але тут о мало що не поплатився за свій підступ життям, бо Спадакес у боєвому захваті нагло подвоїв силу ударів, а один із них досягнув чола Ойтозіра. Бризнула кров, але в сей мент, коли все тіло Спадака подалося за розмахом у перед, Ойтозірос зробив пів обороту в бік, а там із усієї сили вбив меч у шию противника.
Спадакес умірав, а бачучи се, всі його свояки та приклонники покинули круг видців та окружили його, щоби показати новому цареві свою вірність, але й свою благородність. Перша веліла їм не покидати у смерти близкої людини, як друга не позваляла їм спомагати мечем його неблагородних стремлінь. Ойтозірос зрозумів се й указуючи Гарміоні засумований гурток Сколотів, спитав:
— Як гадаєш, Гарміоне, чи вчинив би се при трупі Стратоніка Ономархос у прияві Крітія?
Але Гарміоне не відповіла, тільки підійшла до нього та вложила на його чоло золотий діядем скитських царів — а рівночасно всі Скити ударили мечами об щити та голосним криком привітали нового царя.
