гріш, тому він сам перейняв згодом виплату татарського подимного, а за це свобідне селянство обернулося в холопів, безвільних рабів. Ми тільки заховалися, але сидимо в лісі та живемо лісовим промислом. Це тільки й нашої волі. Наскочить ворог то й життя можемо збутися ні за що, ні про що. Ніхто не піде за нас на суд, не заплатить вири, не стане на двобій, не захистить, ні оборонить. Ми самі.
— Гей, не самі ви вже, матусю, раз спасли мене від загибелі та віддали батькові. І він і я не забудемо вам цього.
— Вірю і знаю, що ти, сину, рад би не йти стежками Ратибора, та мусиш. А від твойого батька волю я удар батога, ніж усміх, бо волю вовчу нахабність від гарної улесливости. Чи гадаєш, що Ярослав радо поділиться з боярином холопами, з якими колись грався, бігав, їздив верхи, піде в хату, окроплену кровю сестри?
Гіркий глум звучав у голосі старої і молодець сумно схилив голову.
26
