Зошит випав Демидову з рук, він поклав голову на стіл і сидїв так, мов задеревілий. Голова болїла його і коли по нїй які думки снувались, то й ті були неясні, мов туманом повиті. Так застав його Лужицький, що зараз по науцї шкільній прийшов потїшити свого приятеля.
Демидова не прогнали з ґімназиї, лише дали єму сьвідоцтво відходу і порадили записати ся до иньшої ґімназиї. З обичаїв дістав злу ноту, впрочім зі всїх предметів мав ноту добру. Казали, що Дубровський дуже побивав ся за Демидовом і не допустив, щоб його формально прогнали. Відтак сам ходив до дирекциї другої ґімназиї просити, щоб Демидова приняли, що і стало ся. Кромі сего постарав ся о нові лєкциї для нього, між иньшим приняв його за учителя до свого шестилїтного синка, котрого мав обучати грамотї.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Осип Маковей. Оповіданя. 1904.pdf/199}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
