Ця сторінка вичитана
Цей корч із двома круглими вершками, з котрих горішній і більший нахилений над долішнім, нагадує мені жіночу постать, яка пригортає дитину до грудей.
Я не можу відірвати очей від цієї картини й уявляю собі долю матери з дитиною серед ледової пустині.
Як старанно вона оповила свою дитину…
Як ніжно тулить її до своєї теплої матерньої груді!
Як сумно вона похилила голову!
|
А може.... може це не — корч?...
|
Може це дійсно мати з дитиною?...
|
Ні, це корч…
Алеж яким чином може корч бути так похожий на матір із дитиною?
|
Нараз червона мрака огортає мене і все щезає…
|
Відчиняю очі й бачу перед собою спокійне, зледеніле чорне небо.
Нічого більше.