Ця сторінка вичитана
Великодні дзвони дзвонять… |
З яким теплом почування і з якою оріґінальністю й настроєвістю описує поет прощання рідні з малим хлопцем:
Чайка над очеретами
Сумно жалко квилить — плаче:
Мати сина виряджає
У чужий, далекий світ.
І рідня його цілує:
»Сину, брате, будь здоров!«.
Верба, явір, срібна річка
Нишком шепчуть: »Будь здоров!«.