би викрити лінійки проведені мною при відмінюванні займенників себе і в кличному відмінку займенника я: але вони, не знаю чому, не увійшли до робітні Рецензції. Втім, можливо, й краще було би замість лінійок залишити пусті місця: але я складав свою Граматику близько тридцяти років назад й тому тримвся тодішнього в книжному правописі звичая.
Проте я сказав, що лінійки мої вказують, що займенники я, ты та себе не мають родового відмінку; ні, я не те стверджую, що ці займенники родового відмінку не мають зовсім: вони його мають, але тільки не мене, тебе, себе, а замість цих слів вони, на питання чый, чыя̀, чыѣ? позичають наявні відмінки від займенників мій, твій, свій, на пр. це цу̀цыкъ (щенокъ) мій, а ся хусты́нка (платочекъ) твоя; хлопья̀ (мальчикъ) укололо свою пу́гку (палецъ); а на питання для, до, изъ, отъ, у кого? тобто, для родового
