Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/56

 Чи помрем, чи зостанемось жити,
 Добрим словом потомок згада.
 Гидкий зрадник не буде смердіти
 Серед нас; хай, як пес, пропада!
Що для нього країна кохана?
Він її, як той циган, продасть;
Рабський ляк, легкодухість погана
Узяли над ним силу і власть.
 Слугам пекла нема у нас місця,
 Нам країна дорожча всього…
 Вони встигнуть, де смачно їм їсться,
 Як свиня, до корита свого!

Юрій Якшич

ДВА ШЛЯХИ

Перед мене дві дороги, два шляхи…
По якому ж мені треба з них іти,
Щоб зустріти вас, воріженьки лихі,
Щоб із вами бій смертельний завести?

Один квітом поріс, другий — терником…
По колючому хоробро я піду,
Бо не жінкою родивсь, не жахляком:
Переважу або трупом сам паду!

Бранко Радичевич

^*_*^*

Гей, Мораво-річко, на що б ти здалася,
По Сербії милій коли б не лилася?
Що, сербине-брате, з тебе вийшло б добре,
Коли б в тобі серце не билось хоробре?
Що хоробре серце, як рука тремтяча,
За шаблюку гостру держить, мов дитяча?
Що й шаблюка гостра, як без рукояті?
Все одно, що сосні без гаю стояти.